МОН публікує поради для батьків про те, як допомогти дітям не боятися сповіщень про повітряну тривогу та поводитися під час вибухів.
Рекомендації розробили експерти Міністерства охорони здоров’я разом з дитячою та сімейною психологинею Світланою Ройз.
Дорослим рекомендується:
- Запропонувати дитині пограти в терапевтичну “гру”: розтерти вуха й уявити, що з них “висипається” в долоню чи на землю те, що їм заважає, або уявити себе собакою, який щойно вийшов з води та струшує з себе всю воду. Після цього можна запитати в дитини про те, що їй би хотілося робити після того, як вона вийде з укриття.
- Пояснити, що відбувається. Щоби нормалізувати стан дитини можна побудувати розмову наступним чином: “Я бачу, що ти боїшся. Це дійсно дуже гучний і неприємний звук, який насправді лякає. Але коли ми чуємо сирену – це значить, що наші ЗСУ знають про загрозу і зараз її знешкоджують. Цей звук сповіщає, що вони дбають про нашу безпеку. І нам потрібно подбати про себе, тому ми йдемо в безпечне місце”.
- Підтримати малечу: “Я з тобою – і буду з тобою весь час”. Рекомендовано запропонувати дію, запитати: “Хочеш, я візьму тебе на руки/обійму, а ти візьмеш свою іграшку?”. Важливо, щоби дитина не почувалася безпорадною, натомість мала відчуття, що може вплинути на ситуацію: тримати іграшку, піклуватись про тварину, взяти воду, рахувати кроки.
- Поспілкуватися з дитиною після того, як загроза минула. Після скасування повітряної тривоги дорослому треба обов’язково наголосити на цьому: “Все минулося. Тепер ми в безпеці. Дякую, ти був/була таким сміливим/сміливою, міцним/міцною. Ми чули так багато гучних звуків, але ми впорались. Я пишаюсь твоєю стійкістю та піклуванням про іграшку/молодшого брата чи сестру/про себе самого”.
Зняти напругу, коли лунають неприємні гучні звуки, допоможуть наступні практики:
- співання пісень;
- прослуховування аудіоказок в навушниках;
- промовляння дражнилок на російську армію, щоби знецінити ворога та зменшити страх;
- масаж вух та простукування зони за вухами;
- застосування дихальних практик з гучним видихом;
- гра “Слоник”, який обмахується вухами (для цього прикласти долоні до вух, відтуляти й затуляти їх);
- гра “Комахи” (уявити, що в приміщенні багато комарів і ловити їх, плескаючи гучно в долоні, але не торкаючись інших гравців);
- позіхання (для цього потрібно провести пальцями від вушної раковини до щелепного суглоба і запропонувати дитині позіхати);
- розсмоктування льодяників, жування сухофруктів, цукерок чи гумок;
- пускання мильних бульбашок, якщо дозволяють обставини.
